Болгарія та український ріпак: від конфронтації до прагматичної залежності

Болгарський ринок ріпаку залишається політично чутливим. Після періоду заборон імпорту запроваджено механізм ліцензування українського ріпаку, який зберігається і надалі під впливом сильного фермерського лобі.

Водночас внутрішнє виробництво не здатне повністю забезпечити потреби переробки. Болгарські заводи, орієнтовані на виробництво біодизелю для ринку ЄС, стикаються з дефіцитом сировини та змушені шукати альтернативи.

Імпорт із віддалених країн поступається українському ріпаку за ціною та логістикою, а питання ГМО є критичним для ринку ЄС. Паралельно Україна посилила інтеграцію через сертифікацію, контроль якості та розвиток переробки, що підвищує довіру до продукції.

У відповідь на обмеження імпорту насіння болгарські компанії активізують закупівлі української ріпакової олії для збереження конкурентоспроможності.

Тенденція: попри регуляторні бар’єри, економічна доцільність зберігає український фактор як ключовий для болгарської переробки.

Перспектива 2026/27: можливе зростання напруження на старті сезону через політичні та цінові чинники, проте структурна потреба у зовнішній сировині збережеться.