Експорт рослинних олій – тема залишається актуальною

Портова криза суттєво змінює економіку українського олійно-жирового комплексу. Перехід від масштабних морських відвантажень до дунайських портів, залізниці та західних кордонів збільшує логістичні витрати, обмежує завантаження переробних підприємств і послаблює конкурентоспроможність української продукції на світових ринках. Висока залежність від альтернативних маршрутів змінює не лише географію експорту, а й структуру поставок рослинних олій.

За липень–жовтень 2026 року експорт рослинних олій з України скоротився на 18% порівняно з минулим роком. Найбільше падіння припало на соняшникову олію, поставки якої зменшилися майже на третину. Натомість експорт ріпакової олії суттєво зріс завдяки попиту ЄС та можливості ефективніше використовувати західні транспортні маршрути. Це підтверджує, що логістична доступність стає одним із визначальних факторів реалізації експортного потенціалу.

Запровадження пріоритетного режиму експорту рослинних олій покликане прискорити відвантаження, зменшити накопичення готової продукції та підтримати роботу переробних підприємств. Однак адміністративні рішення не збільшують фізичну пропускну спроможність транспортної інфраструктури. Додатковим обмеженням залишається відсутність аналогічного пріоритету для шротів, без стабільного експорту яких нарощування переробки може лише посилити проблему накопичення запасів.

Виробництво рослинних олій залишається важливим напрямом створення доданої вартості в українському агросекторі, проте його прибутковість дедалі більше залежить від доступності та вартості експортних маршрутів. Пріоритетні відвантаження можуть забезпечити короткострокову підтримку галузі, але стійке відновлення експорту та завантаження переробних потужностей потребує стабілізації морської логістики й можливості одночасного експорту олій та шротів. Найближчим випробуванням стане здатність України наростити поставки в листопаді–грудні, коли експорт рослинних олій традиційно прискорюється.