Як світові мита можуть змінити ринок зернових: перспективи для України

Торгівельні війни повертаються

Можливе загострення торговельних війн – введення США 25%-го мита на імпорт із Канади, Мексики та ЄС і підвищення тарифів до 20% для Китаю – вже спричинило дзеркальні заходи з боку цих країн​. У відповідь Канада ввела 25% мита на товари зі США обсягом понад 20 млрд доларів, Китай оголосив про 10–15% тарифів на агропродукцію США, а Мексика готує власні контрзаходи. 

ЄС також розглядає введення мит на американські аграрні товари. Ці події кардинально змінюють баланс сил на світових аграрних ринках і можуть створити нові ніші для українського експорту у сезоні 2025/26. Нижче представлено наш аналіз впливу цих торговельних конфліктів на експорт зернових з України.

Нові можливості для експорту 

Торговельні бар’єри суттєво послаблюють позиції США як експортера зерна. Американська кукурудза, пшениця та сорго потрапили під 15% мито в Китаї​, а в інших країнах можливе аналогічне обмеження. Це підвищує відносну привабливість українських зернових. Зокрема, Україна вже і так є ключовим постачальником кукурудзи до ЄС, але у ситуації торгової війни частка присутності на цьому ринку США може різко зменшитись і українські експортери зможуть наростити обсяги поставок.

Щодо інших ринків, то у 2024 році Мексика імпортувала американської кукурудзи на 5,6 млрд доларів, тоді як українські поставки були мізерними. За умов мита на кукурудзу зі США, Мексика змушена шукати альтернативи – Бразилія, Аргентина та Україна потенційно поділять цей ринок. Хоча, звичайно, найбільшу вигоду від цього отримає саме Бразилія у силу географічної близькості до Мексики у порівнянні з Україною.

Вплив на попит української кукурудзи серед ключових імпортерів:

• Європейський Союз. ЄС традиційно є одним з найбільших імпортерів української кукурудзи, і ця залежність посилиться. Ще до ескалації конфлікту ЄС фактично закривав ринок для кукурудзи США 25%-вим митом та вимогами щодо ГМО​. В умовах нової торгової війни політичні мотиви спонукають ЄС цілком відмовитися від американських зернових. Майже весь імпорт кукурудзи до Європи переключиться на Чорноморський регіон. Україна здатна забезпечити левову частку цих поставок, решту покриють Бразилія та, можливо, Аргентина. 
• Китай. Китайський ринок кукурудзи і раніше диверсифікувався на користь України. Попередня торговельна війна 2018–2019 рр. показала цю тенденцію: на тлі тарифів КНР імпорт кукурудзи з України зріс на 20%​. Тепер, із запровадженням 15% мита на американську кукурудзу та пшеницю​, США практично вибувають з гри. Китай уже в 2024 році різко скоротив закупівлі кукурудзи у США через конкуренцію альтернативних постачальників​. Зазначимо, що навіть за відсутності США загальний імпорт кукурудзи Китаєм може залишитися стриманим (нині прогнозується падіння імпорту до ~10–12 млн тонн у 2025/26 зі 23 млн тонн у 2023/24​).
• Мексика. Мексиканський ринок є стратегічним напрямком, особливо для кукурудзи. На даний момент залежність Мексики від США майже повна – із ~$5,6 млрд імпорту американської кукурудзи в 2024 році​ частка США перевищує 90%. Введення тарифів змушує Мехіко шукати інші джерела кормового зерна, щоб уникнути стрибка цін на внутрішньому ринку. Хоча повна заміна США нереалістична у короткій перспективі, навіть часткове переорієнтування імпорту відкриває українським аграріям нові можливості. Мексиканський уряд, ймовірно, тимчасово знизить власні імпортні мита для альтернативних постачальників. Україна могла б поставити до 1–2 млн тонн кукурудзи до Мексики у сезоні 2025/26, а ключовою перевагою є те, що Україна вирощує переважно не-ГМО кукурудзу, тоді як Мексика ввела обмеження на ГМ-кукурудзу для продовольства.

На фоні заяв Трампа щодо можливих мит пропонуємо розглянути ще декілька потенційних, але малоймовірних, ринків, які можуть значно змінитися під впливом митних війн:

• Південна Корея. Ринок Південної Кореї дуже чутливий до цін та активно диверсифікує постачальників фуражу. Південна Корея щорічно імпортує близько 10 млн тонн кукурудзи, традиційно закуповуючи її через тендери у найдешевшого джерела. З введенням двосторонніх тарифів ситуація зміниться, висока ціна американської кукурудзи зробить її задорогою на тендерах. Україна має шанс повернутися до числа постачальників. У 2019–2020 роках Південна Корея вже імпортувала деякі партії української кукурудзи, коли вона була конкурентною за ціною. В такому сценарії у сезоні 2025/26 можна прогнозувати постачання 1,5–2 млн тонн української кукурудзи до Південної Кореї (близько 15–20% їх імпорту). Решту покриють Бразилія та Аргентина, які традиційно сильні на азійських ринках. Окрім кукурудзи, Корея може збільшити імпорт фуражної пшениці та ячменю з України, особливо якщо США будуть обкладені митом. В цілому, торговельна війна створює для України умови відновити й зміцнити свої позиції на ринку Республіки Корея, які раніше стримувалися логістичними факторами.
• Японія. Японія – один із найбільших імпортерів кукурудзи у світі (~15 млн т на рік), і історично вона значною мірою залежить від США. В разі загострення відносин (припустимо, Японія підтримує союзників і вводить дзеркальні мита проти США), американська кукурудза подорожчає щонайменше на 25%. Для японських імпортерів це сигнал переорієнтувати закупівлі. Україна має шанс зайти на цей традиційно «закритий» для неї ринок, звичайно, якщо задовольняє параметрам якості .

Конкуренція України з Бразилією та Аргентиною: сезонність і ціни

Торговельна переналаштованість ринків відбуватиметься на тлі гострого суперництва між основними експортерами зерна. Якщо США втрачають значну частку, конкуренція на ринку кукурудзи для України загостриться саме з Бразилією та Аргентиною. Бразилія останніми роками конкурує за перше місце з США як експортер кукурудзи, а Аргентина теж стабільно входить до топ-3. 

Наразі робочим сценарієм від УкрАгроКонсалт є зростання врожаю кукурудзи в Україні в 2025 році. Очікування щодо площі кукурудзи складають біля 4,2 млн га (+4% р/р), що підтверджується і прогнозами МінАП (4,15 млн га) і інформацією від продавців насіннєвого матеріалу. При сприятливих умовах це потенційно дозволить отримати врожай 30-31 млн тонн (+17% р/р), з яких 25 млн тонн може бути експортовано (+20% до минулого сезону). 

У сценарії 2025/26 із збільшеною площею під кукурудзою, кращою врожайністю на фоні відсутності літньої посухи, відкритими портами та торговою війною, Україна може підвищити свою частку на різних ринках. Втім, сезонність поставок відіграє критичну роль у розподілі ринків між експортерами:

• Осінь – початок зими (4-й квартал): Після збору врожаю в Україні та США, зазвичай спостерігається пік експорту кукурудзи з цих країн. Якщо США обмежені тарифами, українська кукурудза матиме менше конкуренції на старті сезону. У жовтні–грудні 2025 року Україна може агресивно наростити експорт до Європи та Азії, займаючи нішу, яку раніше займала американська кукурудза нового врожаю. В цей же період Бразилія завершує експорт своєї «сафрінья» – другого врожаю кукурудзи (збирається в червні–липні). Значні бразильські обсяги вже вийдуть на ринок влітку, але частина ще присутня восени. Однак більшість бразильських продажів на Китай і Азію відбудеться до жовтня, тому в кінці року Україна зможе відносно спокійно постачати в Азію, конкуруючи переважно з аргентинськими залишками.
• Зима – рання весна (1-й квартал): У цей період запаси США зазвичай покривали світовий попит до нового врожаю кукурудзи з Південної півкулі. Через мита американське зерно може накопичуватися на внутрішньому ринку, створюючи глобальний дефіцит доступних безтарифних обсягів. Це може підштовхнути світові ціни вгору, принаймні для покупців, що уникають США. Україна може і тут виграти: якщо матиме достатні запаси з осені, вона зможе здійснювати поставки в січні–березні 2026 р. за вищими цінами. Аргентинська кукурудза традиційно виходить на ринки Азії та Європи наприкінці березня – у квітні. В сезоні 2025/26, якщо Аргентина збере великий врожай, вона агресивно конкуруватиме за тих самих клієнтів, що й Україна, особливо у квітні–червні. Таким чином, Україна мусить максимально реалізувати експортний потенціал до приходу південноамериканських партій.
• Літо (3-й квартал): У червні–серпні 2026 року настане домінування Бразилії, коли збирається та експортується основний другий врожай кукурудзи. Бразильська кукурудза потужно піде до Мексики, Китаю, Південної Кореї, ЄС. Україна в цей час завершуватиме сезон 2025/26 з мінімальними перехідними запасами. Її конкурентоспроможність влітку буде обмежена, але це менш критично, адже більшу частину зерна буде експортовано раніше. Водночас світові ціни влітку можуть дещо знизитися під тиском бразильської пропозиції. 

Вплив на світові ціни. Загалом, вихід США з частини ринків значно вплине на ціни. Ми зможемо побачити розходження між внутрішніми цінами в США і світовими. Перші, швидше за все, впадуть через надлишок (вже спостерігалось падіння ф’ючерсів на сою до річних мінімумів після анонсу тарифів​), тоді як світові котирування для інших походжень  у середньостроковій перспективі можуть зрости через підвищений попит. 

Водночас європейські ціни на зерно можуть залишатися високими – історично, торгові бар’єри підтримують внутрішні ціни імпортерів. Українські експортери виграють від цього розриву: вони продаватимуть за орієнтиром світових цін (підтриманих попитом), не конкуруючи з демпінговими американськими товарами. 

Однак конкурентна боротьба з боку Бразилії та Аргентини стримуватиме надмірне зростання цін. Якщо Південна Америка матиме рекордні врожаї, як прогнозується (покращення погоди вже дало “значне поліпшення” для посівів в Аргентині​), додаткова пропозиція частково компенсує випадіння США. Тобто світові ціни на кукурудзу можуть зрости помірно. Щодо пшениці, то її світова ціна більше залежить від врожаю в Чорноморському регіоні та Австралії. Витіснення США не матиме драматичного впливу на глобальний ринок пшениці, але локально (наприклад, в Мексиці, Японії) може викликати здорожчання імпортної борошномельної пшениці, поки не буде знайдено альтернатив. 

Таким чином, Україна та південноамериканські країни у 2025/26 фактично розділять між собою так званий “пиріг”, який раніше значною мірою належав США. Конкуренція буде жорсткою, але попит достатньо великий, щоб усі основні експортери наростили обсяги і отримали вигоду.